цимбалики
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | — | цимба́лики |
Р. | — | цимба́ликів |
Д. | — | цимба́ликам |
З. | — | цимба́лики |
Ор. | — | цимба́ликами |
М. | — | на/в цимба́ликах |
Кл. | — | цимба́лики* |
цим-ба́-ли-ки
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 3a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -цимбал-; суфікс: -ик; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА: [t͡semˈbɑleke]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зменшливо-пестливе до цимбали. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Цимбалики // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- https://slovnyk.ua/index.php?swrd=цимбалики
- https://www.kyivdictionary.com/en/words/conjugation/?word=цимбалики
- цимбалики на Lingvo.ua
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Pluralia tantum/uk
- Неістоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова з суфіксом -ик
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Статті з ілюстраціями
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 9 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Цимбали/uk