їздець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | їзде́ць | їздці́ |
| Р. | їздця́ | їздці́в |
| Д. | їздце́ві їздцю́ |
їздця́м |
| З. | їзде́ць | їздці́ |
| Ор. | їздце́м | їздця́ми |
| М. | їздці́ їздця́ |
їздця́х |
| Кл. | їздцю́* | їздці́* |
їз-де́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -їзд-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА : [jiˈzdɛt͡sʲ] (одн.), [jiˈzd͡zʲt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
.jpg)
Значення[ред.]
- той, хто їде верхи; верхівець, вершник [≈ 1] ◆ Кілька їздців скакало навмання. Дикий крик і свист тривожили вечірню тишину Б. Лепкий
- той, хто добре їздить верхи [▲ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах ◆ немає прикладів застосування.
- дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їхніх личинок. [▲ 4] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| той, хто їде верхи; верхівець, вершник | |
| той, хто добре їздить верхи | |
| фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах | |
| дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їхніх личинок | |