Шаблон:етимологія:білий

рос. бе́лый, білор. бе́лы, д.-рус. бѣлъ, бѣлыи, пол. biały, чеськ. bílý, словац. biely, в.-луж. н.-луж. běły, полаб. b'olě «біла», болг. бял, сербохорв. бе̏о би̏јел, бе̑лӣ, словен. bél, ст.-слов. бѣлъ; — psl. bělъ , очевидно, з *bēl- як результату подовження ě в давнішому *běl- або з *bhoilos < *bholi̯os;— споріднене з лит. bãlas «білий», д.-грец. φαλός, φαλίος «світлий, білий», разом з якими походить праіндоєвр. *bʰel- спорідненого з *bhel/*bhol- «сяяти, блищати»; безпосереднє зіставлення з дінд. bhālam «блиск», bhā́ti «світить», д.-ірл. bān «білий» (Шанский ЭСРЯ І 2, 88; Фасмер—Трубачев І 149; Bern. І 55) здається менш точним; спроба пов’язати з βαλίος «білий» (Machek ESJČ 54) фонетично не узгоджується з рештою індоєвропейського матеріалу.— Критенко Вступ 519; Преобр. І 60; Sławski 1 ЗІ; БЕР І 107—109; Skok I 152; ЭССЯ 2, 79—81; Sł. prasł. 1238; Sadn.—Aіtz. VWb. I 128—132; Herne 104—105; Pokorny 119: Persson Beitr. 29. 269.