Перейти до вмісту

старослов'янська мова

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника
У Вікіпедії є стаття

Українська

[ред.]

Тип та синтаксичні ознаки

[ред.]

ста-ро-сло-в'·я́н-ська мо́-ва

Стійка словосполука (термін). Використовується як іменна група.

Вимова

[ред.]
  • МФА: [ˌstɑ̽rɔ̝slɔ̝u̯ˈjɑnʲsʲkɑ̽ ˈmɔwɑ̽]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. Давньоцерковнослов'янська мова, найдавніша літературна мова слов'ян; належить до південнослов'янських мов індоєвропейської сім'ї. ◆ Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів — Кирила та Мефодія. , «Історія української літератури в двох томах, т. I», 1954 р.

Синоніми

[ред.]
  1. староцерковнослов'янська мова, давньоболгарська, староболгарська, старомакедонська, старослов'янська, церковнослов'янська мова

Етимологія

[ред.]

Похідне утворення від слов'яни, див., та мова, див.

Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]