Шаблон:етимологія:дяк

дяк, дякі́вна, дякі́внич «син дяківни» Я, дякі́вня «дім дячка», дякі́вство «посада дяка; (зб.) дяки», дяче́нко, дяченкі́вна, дяченя́, дячи́ло «товстий, великий дяк» Я, дячи́ха, дячо́к, дякува́ти «бути дяком»;— рос. дьяк, білор. дзяк, др. диякъ «диякон, дяк», диакъ, дьякъ «тс.», пол. djak, ст. dziak «церковний співак, писар», żak «учень», чеськ. žák, словац. žiak «тс.», заст. болг. дяк «учень; причетник», мак. ѓак «служка, причетник»», сербохорв. ҕа̂к «учень», словен. diják «студент, учень», стсл. діякъ «диякон»; — очевидно, через церковнослов'янську мову запозичене в давньоруську з грецької; д.-грец. διάκος, διάκων «слуга, диякон», гр. διἆκονος «тс.» етимологічно не зовсім ясне.— Шанский ЭСРЯ І 5, 226; Фасмер І 560; Machek ESJČ 721; Holub— Lyer 130; БЕР I 472; Bezlaj ESSJ I 101; Bern. I 198—199; Frisk 1 384—385. — Див. ще дия́кон.