Шаблон:етимологія:ковтати¹

ковта́ти¹ «глитати», [ковка́ти ВеБ, колка́ти Ж] «тс.», ко́вкнути «ковтнути» Ж, ковто́к, ковта́льний «пов'язаний з ковтанням», ковть (виг.);— рос. клотну́ть «ковтнути», колто́к «ковток», білор. каўта́ць «ковтати», чеськ. klutati «тс.»;— *k^ъl̥tati «ковтати», пов'язане паралелізмом початкових приголосних з psl. *glъtati, укр. глита́ти «тс.».— Фасмер І 414—415, II 297; Machek ESJČ 132; Bern. I 309. — Пор. глита́ти.