Шаблон:етимологія:отець

psl. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (Пор. otьnь «батьківський»); споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, готська atta, д.-в.-нім. atto, сер.-в.-нім. н.-нім. д.-ісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», санскр. atta «мати, старша сестра». Далі від праіндоєвр. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові). Від якого також виникли рос. оте́ц, [отек, а́тька], білор. айце́ц, чеськ. словац. otec, в.-луж. wótc, wóćec, н.-луж. wość, болг. оте́ц, мак. отец, сербохорв. о̀тац, словен. ôčе, ст.-слов. отьць, д.-рус. отьць, пол. ojciec.