Шаблон:етимологія:ручай

руча́й «струмок», ручей «тс.» Ч; — рос. руче́й, руча́й, білор. руча́й д.-рус. ручай, ручеи, ручии, пол. ruczaj, ч. (поет.) ručej, словац. ručaj, болг. ручей — загальновизнаної етимології не має; здебільшого пов’язується з болг. ру́квам, рукна «политися; [спалахнути]», руча́ «дзюрчати, буркотати», сербохорв. преру́чити «перелити; пересипати», ч. [rucať] «струменіти», шо містять корені звуконаслідувального походження; припускався зв’язок з рука́ (з первісним значенням «рукав, побічне русло») (Преобр. II 228) і з ч. [ručí] «швидкий», пол. rączy «тс.» (Holub—Lyer 425; Holub—Кор. 317; Варбот 104—105). — Черных II 129; Фасмер III 524—525; Горяев 305; Brückner 467; Machek ESJČ 522; Schuster-Sewč 1249; Matzenauer LF 17, 182—183; Mikl. EW 282. — Пор. ру́чий.