акузатив
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
аку-за-ти́в
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. знахідний відмінок [≈ 1][▲ 1] ◆ Знахідний відмінок, або акузатив, — відмінок, яким у мовах номінативно-акузативної будови позначається об'єкт дії (прямий додаток) (з наук. літ.) [СУМ-20] ◆ Внеском у загальну теорію відмінків є теоретичне обґрунтування Є. Куриловичем і Е. Бенвеністом на матеріалі індоєвропейських мов похідності присубстантивного суб’єктного й об’єктного генітива від номінатива й акузатива (з наук. літ.) [СУМ-20]
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- [СУМ-20]