акузатив

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

аку-за-ти́в

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

    • МФА: одн. [ɐkʊzɐˈtɪu̯], мн. []
  • noicon

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. знахідний відмінок [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Знахідний відмінок, або акузатив, — відмінок, яким у мовах номінативно-акузативної будови позначається об'єкт дії (прямий додаток) (з наук. літ.) [СУМ-20] ◆ Внеском у загальну теорію відмінків є теоретичне обґрунтування Є. Куриловичем і Е. Бенвеністом на матеріалі індоєвропейських мов похідності присубстантивного суб’єктного й об’єктного генітива від номінатива й акузатива (з наук. літ.) [СУМ-20]
Синоніми
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]