не погоджуватися виходити заміж чи зустрічатися з кимсь; відмовляти кому-небудь у сватанні, залицянні. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Кононенко, запримітив я, підсипається до Христі. Вона дівчина, сам знаєш, строга, дає йому відкоша. То він і ремствує (Я. Гримайло) ; ◆ Треба йому знов дати одкоша. Надісь, не видержить, одчепиться! Дочка ще молода,— думала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький) .
відмовляти кому-небудь у чомусь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Начальство боїться надсилати бракоробам рекламації, бо вони розгніваються і завжди даватимуть відкоша. А працювати треба. От і розбираємо полагоджені двигуни, міняємо деталі (З газети) ; ◆ Він, Яким, боїться, як би йому не пошитися в дурні з своїм управительством. Бо вже чутка йде, що Уляна Григорівна тебе хоче настановити за хазяїна, а Якимові дати одкоша. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] (С. Добровольський) .
рішуче виступати проти кого-небудь; вступати в боротьбу з кимсь у відповідь на його дії; протидіяти кому-небудь у чомусь. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Не те, щоби Радивон неспроможний дати одкоша коменданту… та з остраху розгубився, знітився, ослаб (К. Гордієнко) ;◆ Товаришу Кусень,— звернувся до гурту Платон,— дайте Баратові одкоша проти такої філософії (Олесь Досвітній) .
