держець
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]де́р-жець
Іменник чоловічого роду, істота.
Корінь: -держ-; суфікс: -ец-; закінчення: -ь
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]◆ В київському та галицько-володимирському періоді нашої державности слово «держава» в нашій політичній літературі, як уже сказано, вживається тільки в прикметниковій формі «державний», як додатковий титул князя. Це означало «владний», «могутній». Крім цього вживано ще в іменниковій формі «держитель», «держець» для означення «володаря». Це було перекладом із грецьких термінів, стосованих як титул для Бога (Παντοκράτωρ, — Вседержитель… Naukovyĭ zbirnykUkraïnsʹkyĭ vilʹnyĭ universytet, Том 5, Випуск [1948 188]
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |