держець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
де́р-жець
Іменник чоловічого роду, істота.
Корінь: -держ-; суфікс: -ец-; закінчення: -ь
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
◆ В київському та галицько-володимирському періоді нашої державности слово «держава» в нашій політичній літературі, як уже сказано, вживається тільки в прикметниковій формі «державний», як додатковий титул князя. Це означало «владний», «могутній». Крім цього вживано ще в іменниковій формі «держитель», «держець» для означення «володаря». Це було перекладом із грецьких термінів, стосованих як титул для Бога (Παντοκράτωρ, — Вседержитель… Naukovyĭ zbirnykUkraïnsʹkyĭ vilʹnyĭ universytet, Том 5, Випуск [1948 188]
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |