іменник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

іме́нник[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. іме́нник іме́нники
Р. іме́нника іме́нників
Д. іме́нникові
іме́ннику
іме́нникам
З. іме́нник іме́нники
О. іме́нником іме́нниками
М. на/в іме́ннику на/в іме́нниках
К. іме́ннику* іме́нники*

і·ме́н-ник

Іменник чоловічого роду, відмінювання 3a.


Корінь: -імен-; суфікси: -ик.

Вимова[ред.]

МФА: [] Loudspeaker.png прослухати вимову?, файл

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. самостійна частина мови, що означає назву предмета, поняття, явища. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

  1. -

Гіпероніми[ред.]

  1. частина мови, слово
  2. знак

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

іменни́к[ред.]

Значення[ред.]

  1. ювел. спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

спеціальний знак[ред.]

Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття