іменник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

іме́нник[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. іме́нник іме́нники
Р. іме́нника іме́нників
Д. іме́ннику
іме́нникові
іме́нникам
З. іме́нник іме́нники
Ор. іме́нником іме́нниками
М. на/в іме́ннику на/в іме́нниках
Кл. іме́ннику* іме́нники*

і-ме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. самостійна частина мови, що означає назву предмета, поняття, явища. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. частина мови, слово
  2. знак

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

частина мови

іменни́к[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. іменни́к іменни́ки
Р. іменни́ка іменни́ків
Д. іменни́ку
іменни́кові
іменни́кам
З. іменни́к іменни́ки
Ор. іменни́ком іменни́ками
М. на/в іменни́ку на/в іменни́ках
Кл. іменни́ку* іменни́ки*

і-мен-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

  1. ювел. спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

Переклад[ред.]

спеціальний знак

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття