добрі люди
Українська[ред.]
Тип та синтаксичні ознаки[ред.]
Стійка словосполука (усталене словосполучення). Використовується як іменна група.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈdɔbrʲi ˈlʲʊdɪ]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ті, що доброзичливо, чуйно ставляться до інших ◆ — Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи. Григорій Квітка-Основ'яненко, «Твори в шести томах, т. II», 1956 р. ◆ Повні пляшки та полумиски нагадували, що зібралися сюди добрі люди не задля пісних розмов. Любомир Дмитерко, «Наречена», 1959 р. ◆ Мокрина посміхнулася крізь сльози, бачачи, що світ не без добрих людей, що з такими, як горнилівські незаможники, не пропадеш. Валентин Речмедін, «Весняні грози», 1961 р.
Синоніми[ред.]
- —
Антоніми[ред.]
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
Холоніми[ред.]
- —
Мероніми[ред.]
- —
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |