добрі люди

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Тип та синтаксичні ознаки[ред.]

до́б-рі лю́-ди

Стійка словосполука (усталене словосполучення). Використовується як іменна група.

Вимова[ред.]

    • МФА: [ˈdɔbrʲi ˈlʲʊdɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ті, що доброзичливо, чуйно ставляться до інших ◆ — Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи. Григорій Квітка-Основ'яненко, «Твори в шести томах, т. II», 1956 р. ◆ Повні пляшки та полумиски нагадували, що зібралися сюди добрі люди не задля пісних розмов. Любомир Дмитерко, «Наречена», 1959 р. ◆ Мокрина посміхнулася крізь сльози, бачачи, що світ не без добрих людей, що з такими, як горнилівські незаможники, не пропадеш. Валентин Речмедін, «Весняні грози», 1961 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Етимологія[ред.]

Див. добрий і люди.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]