наверле
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
на-вер-ле́
Прислівник; незмінний.
Корінь: -наверле-.
Вимова[ред.]
- МФА: [nɐu̯erˈlɛ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- догори ногами. ◆ Коли читаєш наверле, то не хапаєш слова цілком, а складаєш їх по буковці. П. А. Загребельний, «Гола душа.с. 172» . ◆ Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. Б. Д. Грінченко, «Словарь української мови.Київ, 1908, т.2, с.468 »
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |