чловѣкъ

Старослов’янська

чловѣкъ, чловѣкь (іменник чоловічого роду однини; ст.чес. člověk, старопольською: człowiek)

1. чоловік, людина
2. підданий (підлеглий верховній владі володаря)

інші форми

• (назвивний відмінок однини) чловѣкъ, чловѣкь, чл̃вкъ

◆ Вѣдаи то каждыи чл̃вкъ кто на тыи листъ посмотрить. ω̇же ӕ кнѧзь єоунутии´ и кистютии… чинимы миръ твердыи. ис королемь казимиромь польскъмь. (Литовсько-польський договір, 1352)

• (знахідний відмінок однини) чловѣка, чл̃ка
• (орудний відмінок однини) чловѣком
• (родовий відмінок множини) чловков

Див. також

• чоловѣкь

Джерела

• Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.... Київ: Наукова думка, 1977. Т. 2, с. 545. [1]