Українська

лю-ди́-на

Іменник, істота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -люд-; суфікс: -ин; закінчення: -а.

одиничне до лю́ди. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина!
вживається у значенні особового чи неозначено-особового займенника. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Людина собі міркує, що коли можеш піти до церкви – піди, а не можеш — візьми та стань перед образом дома і помолися від щирого серця.

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: люди́нка ін. іменники: люд, люди,

Від ??

Список перекладів
Іспанська_es: hombre; persona Італійська_it: essere umano, uomo, persona Англійська_en: human, man Нідерландська_nl: mens Німецька_de: Mensch Російська_ru: человек Французька_fr: homme; (мн. gens)