чоловік

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. чолові́к чоловіки́
Р. чоловіка́ чоловікі́в
Д. чоловіко́ві
чоловіку́
чоловіка́м
З. чоловіка́ чоловікі́в
О. чоловіко́м чоловіка́ми
М. чоловіко́ві
чоловікі́
чоловіка́х
К. чоловіку́ чоловіки́

чо-ло-ві́к

Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 3b.


Корінь: -чоловік-

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. особа чоловічої статі; прот. жінка ◆ немає прикладів застосування.
  2. одружена особа стосовно до своєї дружини ◆ немає прикладів застосування.
  3. те ж саме, що людина ◆ немає прикладів застосування.
  4. заст. селянин ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від праслав. *čelověkъ, від якого в числі іншого сталися: д.-рос. человѣкъ [čelověk'], ст.-слов. чьловѣк' (д.-грец. ἄνθρωπος), рос. человек, діал. челек, чілек, укр. чоловік «муж, чоловік», біл. чалавéк, болг. члове́к, чове́к, челя́к, чиля́к, сербохорв. човjек, чо̏вjек, словенськ. člóvẹk (рід. п. človẹka), чеськ. člověk, словацьк. človek, польськ. człowiek, в.-луж. čłowjek, н.-луж. сłоwjеk, полабськ. clúovak. Перша частина праслав. *čelověkъ - čеlо- - зближується з челядь, далі - з др.-інд. kúlam «стадо, безліч, сім'я, рід», грецьк. τέλος «натовп», ірл. cland, сlаn «потомство, рід», лит. kìltis, kiltìs «рід». У другій частині вбачають слово, споріднене лит. vaĩkas «хлопчик, дитина», латиськ. vaiks - те ж, д.-прусської. waiх «слуга». На користь -věk' в знач. «сила», крім прикладів, наведених на вік (см. вище), може також свідчити діал. обезвекнуть «ослабнути».


Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Переклад[ред.]

одружена особа

Людина