чоловік

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. чолові́к чолові́ки
Р. чолові́ка чолові́ків
Д. чолові́кові
чолові́ку
чолові́кам
З. чолові́ка чолові́ків
Ор. чолові́ком чолові́ками
М. чолові́кові, чолові́ку чолові́ках
Кл. чолові́че чолові́ки

чо-ло-ві́к

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).


Шаблон:морфоuk

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. особа чоловічої статі. ◆ За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік. Іван Нечуй-Левицький, «Не той став», 1896 р. ◆ Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів. Леся Українка, «Місто смутку», 1896 р., оприл. 1929 р. ◆ — От вранці вдова й каже: — Що мені, чоловіче добрий, робити, така і така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає. Григорій Тютюнник, «Вир», 1960 р.
  2. одружена особа стосовно до своєї дружини. ◆ Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито. Марко Вовчок, «Свекруха», 1858 р. ◆ Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю. Зінаїда Тулуб, «В степу безкраїм за Уралом», 1964 р.
  3. те ж саме, що людина. ◆ Лукавий чоловік словами нас голубить. Леонід Глібов, «Лисиця жалібниця», 1891 р. ◆ Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає. Михайло Коцюбинський, Лист до Андрія Дуляка, 30 червня (13 липня) 1905 р. ◆ Тоді казки були у моді, // Як і тепер, як і навік, // Аж поки буде чоловік. Володимир Сосюра [Твори в трьох томах, т. II, 1958. C. 354] ◆ — Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме. Андрій Головко, «Мати», 1932 р. ◆ Глянув [парубок] на ниву, — і лице засвітилося одрадою. «От де моя праця, — немов казали його очі, — не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!…» Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1875 р. ◆ — Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком. Іван Франко, «Odi profanum vulgus», 1899 р.
  4. уживається при лічбі, вказівці на певну кількість людей. ◆ Люба мамочко! …Кажуть, у неділю перебувало в городських купальнях шість тисяч чоловік. Леся Українка, Лист до матері, 6 (18) липня 1889 р. ◆ Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям. Михайло Коцюбинський, «Дорогою ціною», 1902 р. ◆ Народу було багато. […] Раптом у хату влетів вихор — втанцювали прямо з вулиці богунці, чоловік дванадцять. Олександр Довженко, «Щорс», 1938 р. ◆ У […] кутку хижі, праворуч від вогнища, на низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
  5. заст. селянин. ◆ Доля… як лихоманка, не розбира, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. Борис Грінченко, «Словарь української мови», 1907—1909 р.

Синоніми[ред.]

  1. мужчина
  2. супруг
  3. людина
  4. селянин

Антоніми[ред.]

  1. жінка
  2. дружина
  3. нелюд
  4. пан

Гіпероніми[ред.]

  1. людина

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від праслов. *čelověkъ, від якого в числі іншого сталися: д.-рос. человѣкъ [čelověk'], ст.-слов. чьловѣк' (д.-грец. ἄνθρωπος), рос. человек, діал. челек, чілек, укр. чоловік «муж, чоловік», біл. чалавéк, болг. члове́к, чове́к, челя́к, чиля́к, сербохорв. човjек, чо̏вjек, словенськ. člóvẹk (рід. п. človẹka), чеськ. člověk, словацьк. človek, польськ. człowiek, в.-луж. čłowjek, н.-луж. сłоwjеk, полабськ. clúovak. Перша частина праслав. *čelověkъ - čеlо- - зближується з челядь, далі - з др.-інд. kúlam «стадо, безліч, сім'я, рід», грецьк. τέλος «натовп», ірл. cland, сlаn «потомство, рід», лит. kìltis, kiltìs «рід». У другій частині вбачають слово, споріднене лит. vaĩkas «хлопчик, дитина», латиськ. vaiks - те ж, д.-прусської. waiх «слуга». На користь -věk' в знач. «сила», крім прикладів, наведених на вік (см. вище), може також свідчити діал. обезвекнуть «ослабнути».


Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Переклад[ред.]