Українська

ім'-я

Іменник, середній рід.

Корінь: -ім'-; закінчення: -я.

особиста назва людини, що дається їй після народження ◆ За мостом наздогнала її [Килину] машина і її покликали на ім'я. Гуцало Євген
рідк. прізвище ◆ Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов… Це імена, які навіки ввійшли в народну пам'ять. Рильський Максим, «Зібрник творів (том ІІІ)», 1956 р. с. 10
уроч. рідк. те ж саме, що назва; найменування ◆ Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню, Прийшов, простяг потужні руки, — І легіон ім'я йому. Франко Іван, «Збірник творів (том ХІІІ)», 1954 р. с. 85
у системах обробки інформації — символ або група символів, які використовуються для ідентифікації об'єктів. ◆ немає прикладів застосування.
з означ., рідк. те ж саме, що слава; репутація. ◆ Не псувати доброго імені

Найтісніша спорідненість
іменники: іменник, найменування прикметники: іменний дієслова: іменувати, перейменувати

Від ??

особиста назва людини, що дається їй після народження
Іспанська_es: nombre Італійська_it: nome Англійська_en: name Білоруська_be: імя Естонська_et: nimi Німецька_de: Name Російська_ru: имя Французька_fr: nom Фінська_fi: nimi Хорватська_hr: ime сер. Шведська_sv: namn Японська_ja: 名前

прізвище

назва; найменування

символ або група символів

символ або група символів, які використовуються для ідентифікації об'єктів

слава; репутація