*jьmę

Матеріал з Вікісловника
Ця словникова стаття застосовує праслов'янські відтворені форми. Достеменних прикладів їхньої наявності не збережено; їх доводять методи компаративістики.

Невідома
[ред.]

Етимологія[ред.]

Корінь псл. *jьmen- через піє. *ṇ-men- сягає піє. *en-men-*h₁nómn̥, до якого прилучають алб. emën, emër, ірл. ainmm, мн. anmann. Поряд із цим також відтворюють піє. *onō-men- або піє. *nō-men-, куди входять дінд. nāma, ав. náma, вірм. anun, лат. nōmen. Усі вони означають «ім'я», маючи надзвичайну близькість словотвору й загального виду, хоча повної тотожності нема, адже нема єдиної реконструкції. Одначе дуже чітка реконструкція для частини відповідностей і.-є. праформи піє. *en-/*ṇ-men- дає змогу побачити в них утворення від піє. *en- «всередині». Це кидає світло й на другу групу відповідностей, даючи змогу об'єднати їх коло однієї центральної реконструкції — піє. *(a)nō-men-, похідного від піє. *anō «вгору». І піє. *en-, і піє. *anō – прийменники, чию здатність виступати як корінь давніх імен – рису, вельми ймовірну і разом із цим дуже давню, рано втрачено. Відтворювана при цьому семантика – «ім'я» як «таке, яке покладають» – справляє враження значної давності.

Іменник[ред.]

ім. с. *jьmę

  1. ім'я, назва

Споріднені слова[ред.]

  • Старослов'янська мова: имѧ
  • Південнослов'янські мови:
    • Болгарська: име
    • Македонська: име
    • Сербохорватська:
    • Словенська: imȇ
  • Західнослов'янські мови:
    • Старочеська: jmě
    • Словацька: meno
    • Лужицькі:
      • Верхньолужицька: mjeno
      • Нижньолужицька:
    • Полабська: jaimą
    • Старопольська: imię
    • Словинська: ȋmją
  • Східнослов'янські мови:
    • Давньоруська: имѧ

Джерела[ред.]

Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1981. Выпуск 8: *xa — *jьvьlga / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1981. — 252 с.