Ця словникова стаття застосовує праслов'янські відтворені форми. Достеменних прикладів їхньої наявности не збережено; їх доводять методи компаративістики.

Праслов’янська

Походження

Близькість д.-в.-нім. moraha і morha, нім. Möhre, герм. *murχō- з псл. *mъrky давно змусила дослідників уважати про германське походження останнього. І якщо для псл. *mъrxy запозиченість є вельми ймовірним, то для псл. *mъrky думка про запозичення наштовхується на певні труднощі (слов. k: герм. χ, h). Хоч би що було, а з иншого боку, і псл. *mъrky, і герм. *murχō- можна вважати етимологічно неясними, темними як на слов'янському, так і на германському ґрунті (ясности навіть не додає відтворюване для обох і.-є. *mrk- «їстівний корінець, морква»). Тим паче герм. *murχō- не стало загальногерманською, а лише західногерманською континентальною назвою (в англійській і скандинавських мовах уживано инше слово). Усе це разом із фактом давньої наявности моркви в культурі Швейцарії нібито підводе до мислі про первісний місцевий центральноєвропейський пóшир рослини і її назви, у якій зіставлено псл. *mъrky, герм. *murχō- і д.-ірл. meccun. Здогадки про праєвропейське походження псл. *mъrky і герм. *murχō- залишаються без доказів.

Вельми цікава фактична відсутність споконвічної назви моркви в балтійських мовах. лит. morkvà, markvà, morkà є пізнішим запозиченням зі східнослов'янських мов. лит. burkūnas і лтс. bur̂kans, що їх Ілліч-Світич зводе до *burkū, зближаючи з псл. *mъrky на основі *mṛk-/*bṛk-, слугують, скоріше, затемненню картини походження псл. *mъrky, і незважаючи на певну поширеність у літературі, ця етимологія все ж таки потребує критичного перегляду. Навряд безперечне твердження, що діял.рос. боркан, баркан «морква» запозичено з балтійських мов. Свідчення фін. porkkana і ест. porgand «морква» в будь-якім разі не надто показові, але зрозуміло, що мова йде (як і в разі прибалт.-нім. Burkane, Borkan) про запозичення. Згадані російські діялектні назви моркви краще тлумачити особливо, звернувши увагу, наприклад, на рос. буркун «люцерна» і далі — на його українські й тюркські зв'язки.

Іменник

ім.ж. *mъrky, род. в. -kъve

морква

Відмінювання *mъrky (основа на -ū-)

Відмінок	Однина	Двоїна	Множина
Називний	*mъrky	*mъrkъvi	*mъrkъvi
Родовий	*mъrkъve	*mъrkъvu	*mъrkъvъ
Давальний	*mъrkъvi	mъrkъvьmа, mъrkъvamа	mъrkъvьmъ, mъrkъvamъ
Знахідний	*mъrkъvь	*mъrkъvi	*mъrkъvi
Орудний	mъrkъvьjǫ, mъrkъvljǫ	mъrkъvьmа, mъrkъvamа	mъrkъvьmі, mъrkъvamі
Місцевий	*mъrkъve	*mъrkъvu	mъrkъvьхъ, mъrkъvaхъ
Кличний	*mъrky	*mъrkъvi	*mъrkъvi

Споріднені слова

Південнослов'янські мови:
- Сербохорватська: мр̏ква
- Словенська: mŕkev (род. в. -kve), mȓkva
Західнослов'янські мови:
- Старопольська: marchew
  - Польська: marchew (род. в. -chwi), markiew, marekwia, marxef, marf’e, marexf’a, marekf’a, marek’ef, marˣef
- Старочеська: mrkev (род. в. -kve)
  - Чеська: mrkva, mrkev (род. в. -kve), mrkfa
- Словацька: mrkva, mrkeu̯, mrkef
- Нижньолужицька: marchej i marchwej (род. в. marchẃe/marchwi)
- Словінська: mἇrxĭ (род. в. -xvjä), marx́i, marxjev (род. в. -xvjè), marx́ev, marx́va, mãrxă
Східнослов'янські мови:
- Давньоруська: морковь, морква
- Білоруська: моркаў, морква, моркова, моркоў, моркув, морхва
- Російська: морковь, морква, моркова, морквы, морковья
- Українська: морква

Джерела

Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1994. Выпуск 20: *morzatъjь — mъrsknǫti / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1994. — 256 с.