*pьsъ

Ця словникова стаття застосовує праслов'янські відтворені форми. Достеменних прикладів їхньої наявності не збережено; їх доводять методи компаративістики.

Невідома

Морфологічні та синтаксичні властивості

pь-sъ

Відмінювання *pьsъ (основа на -ō-)

Відмінок	Однина	Двоїна	Множина
Називний	*pьsъ	*pьsa	*pьsi
Родовий	*pьsa	*pьsu	*pьsъ
Давальний	*pьsu	*pьsoma	*pьsomъ
Знахідний	*pьsъ	*pьsa	*pьsy
Орудний	*pьsъmь, *pьsomь	*pьsoma	*pьsy
Місцевий	*pьsě	*pьsu	*pьsěxъ
Кличний	*pьsе	*pьsa	*pьsi

Вимова

• МФА: [pʲĭsǔ]

Семантичні властивості

Значення

1. пес.

Похідні слова

• Західнослов’янські мови:
  • Кашубська: pjes
  • Лужицькі:
    • Верхньолужицька: pos
    • Нижньолужицька: ṕes, pjas
  • † Полабська: pasai̯
  • Польська: pies
  • Словацька: pes
  • Чеська: pes
• Південнослов’янські мови:
  • Старослов’янська:

    Кирилиця: пьсъ

  • Болгарська: пес
  • Македонська: пес
  • Сербохорватська:

    Кирилиця: па̏с

  • Словенська: pès
• Східнослов’янські мови:
  • Давньоруська: пьсь
  • Білоруська: пес
  • Російська: пёс
  • Українська: пес

Етимологія

Найімовірніша фонетична й семантична етимологія та, згідно з якою псл. *pьsъ розвинулося від псл. *pьstrъ ← *pьsrъ «пестрий», спорідненого з ав. paēsa- «прокажений», дінд. piçáŋgas «рудий», гр. ποικίλος «пестрий», двн. fêh «пестрий». Далі сягає піє. *piḱ-/*peiḱ- «пестрий», звідки також псл. *pisati → укр. писати. Називати собаку за мастю – нескінченно повторюваний процес як у древні часи, так і тепер, пор. укр. Рябко. Зближати собачі прізвиська й назовні імена з термінологічним значенням вельми корисно, як указівка на правильну етимологію псл. *pьsъ, що дає також змогу відтворити його значеннєву історію, що не дійшла до нас у виді прямих доказів.

Джерела

• Трубачёв О. Н. Происхождение названий домашних животных в славянских языках (Этимологические исследоваиня) / Олег Николаевич Трубачёв. – Москва: Издательство Академии Наук СССР, 1960. – 114 с.