Українська

мер-зо́т-ник

Іменник чоловічого роду, істота.

Корінь: --.

той, хто, здатен на всіляку підлість; негідник ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. уживається як лайливе слово ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Ах ти ж мерзотнику! Ах ти ж гадино! Ось він тобі який, цей тихенький та святий С. Васильченко [СУМ-20] ◆ — А, так ти ще й досі пики б'єш? На загальних зборах? Ах ти ж, мерзотник! А. Головко [СУМ-20] ◆ — Ах ти, мерзотнику! Щеня паскудне! — загримів голос поліцая В. Малик [СУМ-20]

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів