абетка
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
[ред.]
[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | абе́тка | абе́тки |
| Р. | абе́тки | абе́ток |
| Д. | абе́тці | абе́ткам |
| З. | абе́тку | абе́тки |
| О. | абе́ткою | абе́тками |
| М. | абе́тці | абе́тках |
| К. | абе́тко* | абе́тки* |
абе́тка
Іменник жіночого роду, відмінювання 3*a.
Корінь: -абетк-; закінчення: -а; у давальному відмінку: Корінь: -абетц-; закінчення: -і, у родовому множини: Корінь: -абеток-
[ред.] Вимова
[ред.] Семантичні властивості
[ред.] Значення
- сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала ◆ За Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери. Речмедін В. О., «Весняні грози, 1961, 224»
- книжка для початкового навчання грамоти; буквар ◆ немає прикладів застосування.
- перен. основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.
[ред.] Синоніми
[ред.] Антоніми
[ред.] Гіпероніми
[ред.] Гіпоніми
[ред.] Усталені словосполучення, фразеологізми
- за абеткою - за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).
[ред.] Споріднені слова
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
[ред.] Етимологія
фонетичні варіанти: абе́тло, заст. абе́тний[1] — елементарний — власне українська назва азбуки, утворена за назвами двох перших літер алфавіту а і б (бе), очевидно під впливом назв азбука, альфабет і пол. abecadło (від вимови перших трьох букв a, be, ce)
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
- Sadnik L., Aitzetmüler R. Vergleichendes Wörterbuch der slawischen Sprachen
Примітки:
- ↑ Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской и Австро-Венгерской Империй. Киев, 1875
[ред.] Переклад
[ред.] Джерела
- «Словник української мови» в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.
