акафіст
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ака́фіст | ака́фісти |
| Р. | ака́фіста | ака́фістів |
| Д. | ака́фістові ака́фісту |
ака́фістам |
| З. | ака́фіст | ака́фісти |
| Ор. | ака́фістом | ака́фістами |
| М. | на/у ака́фісту | на/у ака́фістах |
| Кл. | ака́фісту* | ака́фісти* |
а-ка́-фіст
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -акафіст-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɐˈkɑfʲist] (одн.), [ɐˈkɑfʲiste] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- церк. при богослужінні в церквах: хвальна відправа з читанням і співами на честь Христа, богородиці та окремих святих. [▲ 1] ◆ Треба буде Акафіст найняти Миколаєві святому Й на часточку дати. Т. Шевченко
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
гр. α — «не», καθιςω — «сідаю», в тому що під час акафіста вимагалось обов'язково стояти.