бандуриста
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бандуриста | бандуристи |
Р. | бандуристи | бандурист |
Д. | бандуристі | бандуристам |
З. | бандуристу | бандурист |
Ор. | бандуристою | бандуристами |
М. | бандуристі | бандуристах |
Кл. | бандуристо | бандуристи |
бан-ду-ри́с-та
Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бандурист-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рідк. те ж саме, що бандурист. ◆ Й по сусідніх селах знали бандуристу… Всюди його пісню, щиру і огнисту, Мир невередливий слухати любив (Щоголів Я. І.).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |