есхатокол
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | есхатоко́л | есхатоко́ли |
| Р. | есхатоко́ла | есхатоко́лів |
| Д. | есхатоко́лові есхатоко́лу |
есхатоко́лам |
| З. | есхатоко́л | есхатоко́ли |
| Ор. | есхатоко́лом | есхатоко́лами |
| М. | на/у есхатоко́лу | на/у есхатоко́лах |
| Кл. | есхатоко́лу* | есхатоко́ли* |
ес-ха-то-ко́л
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -есхатокол-.
Вимова
[ред.]- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- юр. кінцева чи заключна частина умовного формуляру документа, яка містить такі дані: місце видачі документа, час, а також апрекацію — заключне побажання ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Спеціальні історичні дисципліни: довідник, навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ: Либідь, 2008. — С. 188-189.