заціліти
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | зацілі́в | зацілі́ю | — | |
| Ти | зацілі́в зацілі́ла | зацілі́єш | зацілі́й | |
| Він Вона Воно |
зацілі́в зацілі́ла зацілі́ло | зацілі́є | — | |
| Ми | зацілі́ли | зацілі́єм( -имо́) | зацілі́йм( -імо́) | |
| Ви | зацілі́ли | зацілі́йте | ||
| Вони | зацілі́ли | зацілі́ють | — | |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | [[{{{3}}}ілний|{{{3}}}і́лний]] | |||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | зацілі́вши | |||
| Безособова форма | — | |||
за-ці-лі́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.
Префікс: за-; корінь: -ціл-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зберегтися у цілости. [≈ 1][▲ 1] ◆ Діядема на черепі була з парчі, орнаментованої золотою ниткою, що й заціліла до нині. Джерело — Калєндар для всіх на… рік. Накладом Івана Тиктора, 1938, с. 94.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ціли́й СУМ, Нед, ці́лечкий «цілісінький», ціли́нний, цілі́сінький, ці́лісний, цілі́ський «цілісінький» ВеБа, цілко́вий, цілкови́тий, [цілови́тий] Нед, цілю́чий, цілю́щий, ці́льний, ціле́ць «велика кам'яна брила», ціли́к «цілина, переліг», цілина́, ціли́нник, ціли́тель, ціли́ця «цілина; сіль у кристалах», ці́лість, ці́лка «цільні крупи», цілни́к «земля, не займана вглиб; цілина», ціль6а́ «зцілення», ціли́ти, цілі́ти Нед, ці́ле «справді, насправді», ці́ли «цілком» Нед, цілко́м, цілнико́м «навпростець (полем, а не шляхом)», цілце́м Г, [ці́льма Нед] «цілком», зцілю́щий, зціли́тель, зціли́ти, зцілі́ти, заціли́нитися «обернутися на цілину (про поле)» Я, заціли́тися «тс.» Ж, заціли́ти «замкнути» Ж, зацілі́ти «уціліти», ізціли́ти Ж. наці́ло, суці́льний, суці́лина «сукупність; міцність» Нед, Куз, суці́льність «єдність», [су́цілком «цілком»] Куз. Нел. суці́ль, уцілі́лий, уцілі́ти, усу́ціль, уціло́к «цілком», ст.-слов. цѣлый; — рос. це́лый, білор. цэ́лы, д.-рус. цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений», пол. cały, чеськ. словац. сеlý, в.-луж. cyły, н.-луж. сеłу, полаб. ćol, болг. цял, мак. цел, сербохорв. це̏о, словен. cél, ст.-слов. цѣлъ «здоровий; цілий». — psl. cělъ; — споріднене з прус. kailūstiskan «здоров'я», готська hails «цілий; здоровий», д.-в.-нім. heil «тс.», дав.-англ. hǣl «добра прикмета, удача», д.-ісл. heill «тс.», н.-нім. дфриз. hēl «рятунок; добробут»; твердження про запозичення праслов’янського слова з германських мов (Hirt PBrB 23, 332) безпідставне. — Фасмер—Трубачев IV 297; ЭССЯ 3. 179—180; Sławski І 54; Brückner 55—56; Machek ESJČ 82; Holub—Кор. 84; Holub—Lyer 111; Младенов 678; Bern. I 123; Mikl. EW 28; Trautmann 112; Persson Beitr. I 516; Kluge—Mitzka 298; Klein 696, 1742.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |