мір
Українська[ред.]
мір І[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | мір | мори́ |
Р. | мóру | морі́в |
Д. | мóрові мóру |
мора́м |
З. | мір | мори́ |
Ор. | мóром | мора́ми |
М. | мóрі мóру |
мора́х |
Кл. | мóре* | мори́* |
мір
Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a/c.
Корінь: -мір-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- помір, панедемія. ◆ Торік був у Київі великий мір на людей. ◆ Голод, мір, крови потоки і повсюдная руїна.
Синоніми[ред.]
- зараза, епідемія, мор, моровиця, пандемія, панзоотія, помір, помірок, помірщина, помір'я, пошесть, промір, промірок, умирачка, мертвячка, упадок, дох.
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
мір ІІ[ред.]
- МФА: [mʲir]
- УФ: [м'ір]
мір ІІІ[ред.]
- МФА: [mir]
- УФ: [мір]
мір IV[ред.]
- МФА: [mʲir]
- УФ: [м'ір]
Білоруська[ред.]
мір І[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник, чоловічий рід.
Шаблон:морфо m род. в. міру.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- відсутність незгоди, ворожнечі, сварок. ◆ Да ўсеагульнага задавальнення ў кухні ўсталяваўся мір і парадак. Лынькоў. ◆ А раніцай было ясна, што ў доме можна чакаць усяго, але толькі не міру. Ракітны.
- відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами. ◆ Мы робім і будзем рабіць усё магчымае, каб адстаяць і ўмацаваць мір, збавіць чалавецтва ад новых знішчальных войнаў. Брэжнеў. ◆ Грымяць, усё мацней грымяць апладысменты простых людзей, што патрабуюць міру ва ўсім свеце. Васілёнак.
- згода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір. ◆ Падпісаць мір. ▪ Рыжскі мір .. даў магчымасць Савецкай Беларусі распачаць аднаўленне народнай гаспадаркі. «Весці».
- спокій, тиша. ◆ І ў лесе — мір і цішыня, Якіх так праглі партызаны. Паслухай вечарам ці рана: У лесе — мір і цішыня. Кляўко.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Джерела[ред.]
мір ІІ[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник, чоловічий рід.Корінь: -мір- род. в. міра.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. земля з усім, що на ній існує; світ. ◆ — Што будзе міру, — сказаў дзед устрывожанай матцы, — тое і бабінаму сыну. Якімовіч.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Чоловічий рід
- Українські іменники, відмінювання 1a/c
- Українські слова морфемної будови слова R
- Належить категоризувати/uk
- Застарілі вирази/uk
- Діалектні вирази/uk
- Білоруські іменники
- Чоловічий рід/be
- Застарілі вирази/be
- Слова з 3 букв/be
- Слова з 3 букв/uk
- Належить категоризувати/be
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/2