населений
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | насе́лений | насе́лене | насе́лена | насе́лені |
| Р. | насе́леного | насе́леного | насе́леної | насе́лених |
| Д. | насе́леному | насе́леному | насе́леній | насе́леним |
| З. (іст./неіст.) | насе́леного насе́лений |
насе́лене | насе́лену | насе́лених насе́лені |
| О. | насе́леним | насе́леним | насе́леною | насе́леними |
| М. | насе́леному насе́ленім |
насе́леному насе́ленім |
насе́леній | насе́лених |
на-се́-ле-ни·й
Дієприкметник, прикметникове відмінювання 1a.
Префікс: на-; корінь: -сел-; суфікс: -ен- ; закінчення: -ий
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [nɑ̽ˈsɛlɛ̝nɪi̯], мн. [nɑ̽ˈsɛlɛ̝nʲi]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- дієприкм. пас. мин. ч. до населити ◆ Країна, порівняно слабо населена, але з розвинутими засобами сполучення. Карл Маркс, «Капітал, т. І, кн. 1», 1952 р. * образно ◆ Кожен твір — чи драматичний чи прозовий — мусить бути населений живими людьми з яскравими характерами. , «Літературна газета, 3.XII», 1952 р.
- у знач. прикм. на якому живуть люди ◆ Іноді населене місце бере свою назву від назви річки чи озера. , «Мовознавство, XIV», 1957 р.
Синоніми[ред.]
- —
- залюднений, заселений, оселений, обселений, (гал.) замешканий
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Похідне утворення від населити, див.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |