Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	призвича́ююся (-юсь)	призвича́ювався (-всь)	призвича́юватимуся призвича́юватимусь	—
Ти	призвича́юєшся	призвича́ювався (-всь) призвича́ювалася (-лась)	призвича́юватимешся	призвича́юйся призвича́юйсь
Він Вона Воно	призвича́юється	призвича́ювався (-всь) призвича́ювалася (-лась) призвича́ювалося (-лось)	призвича́юватиметься	—
Ми	призвича́юємося (-ємось, -ємся)	призвича́ювалися	призвича́юватимемося (-мемось, -имемся)	призвича́юймося (-ймось)
Ви	призвича́юєтеся (-тесь)	призвича́ювалися		призвича́юйтеся (-йтесь)
Вони	призвича́юються	призвича́ювалися (-лись)	призвича́юватимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	призвича́юючись
Дієприсл. мин. ч.	призвича́ювавшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

призвичаюватися (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікси: при-з-; корінь: -вич-; суфікси: -а -юва; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова[ред.]

МФА : [prezʋeˈt͡ʃɑjʊu̯ɐtesʲɐ] (одн.), [—] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

починати сприймати що-небудь як звичне, ставитися до чогось, як до звичного. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
до кого. знайомитися з ким-небудь ближче, звикати до когось. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.
cтавати готовим до сприйняття чогось несподіваного, небезпечного, неприємного і т. ін. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ немає прикладів застосування.
пристосовуватися до нових умов, обставин, освоюватися з чим-небудь. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Я, на щастя, жодного дня не була в невістках, але щиро співчуваю тим, хто в молоді роки прийшов до чужої хати і чужих людей та змушений був призвичаюватися до нового побуту, звичаїв і традицій, а щонайгірше – до злої свекрухи. (з газети)
виробляти в собі яку-небудь звичку. ^{[≈ 5]}^{[≠ 5]}^{[▲ 5]}^{[▼ 5]} ◆ немає прикладів застосування.
здобувати навички, вміння виконувати яку-небудь роботу, займатися якоюсь справою; навчатися чого-небудь. ^{[≈ 6]}^{[≠ 6]}^{[▲ 6]}^{[▼ 6]} ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

Антоніми

↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?

Гіпероніми

Гіпоніми

↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?
↑ ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела[ред.]

Словник УЛІФ: призвичаюватися
Призвичаюватися // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1] ?

[5] зазнатися

[9] ?

[13] ?

[17] ?

[21] займатися, навчатися

[2] ?

[6] ?

[10] ?

[14] ?

[18] ?

[22] ?

[3] ?

[7] знайомитися, звикати

[11] ?

[15] ?

[19] ?

[23] ?

[4] ?

[8] ?

[12] ?

[16] ?

[20] ?

[24] ?

[≈ 1]

[≠ 1]

[▲ 1]

[▼ 1]

[≈ 2]

[≠ 2]

[▲ 2]

[▼ 2]

[≈ 3]

[≠ 3]

[▲ 3]

[▼ 3]

[≈ 4]

[≠ 4]

[▲ 4]

[▼ 4]

[≈ 5]

[≠ 5]

[▲ 5]

[▼ 5]

[≈ 6]

[≠ 6]

[▲ 6]

[▼ 6]

Українська[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

Українська
[ред.]