учтивость
Російська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | учти́вость | учти́вости |
Р. | учти́вости | учти́востей |
Д. | учти́вости | учти́востям |
З. | учти́вость | учти́вости |
О. | учти́востью | учти́востями |
П. | учти́вости | учти́востях |
у·чти́-вость
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- чемність ◆ Правила поведения при дворе и в обществе предписывали добродетель, приветливость, смирение и учтивость. Светлана Клишина, «Мода как ристалище», 2002 р. (Цитата з порталу "Национальный корпус русского языка")
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменшено-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники: учтивый
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??