фахівець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | фахіве́ць | фахівці́ |
Р. | фахівця́ | фахівці́в |
Д. | фахівце́ві фахівцю́ |
фахівця́м |
З. | фахівця́ | фахівці́ |
Ор. | фахівце́м | фахівця́ми |
М. | фахівці́ фахівця́ |
фахівця́х |
Кл. | фахівцю́* | фахівці́* |
фа-хі-ве́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто досконало володіє якимсь фахом, має високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо; спеціаліст
- той, хто зробив якесь заняття своєю професією ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|