Шаблон:етимологія:омофор
укр. омофо́р церк. «частина вбрання сановної духовної особи, що накидається на плечі»; — рос. болг. омофо́р, омофоръ, амафоръ, амфоръ, пол. omofor «наплічник архієрея», чеськ. omoforion, сербохорв. о̀мофор, стсл. ωмофор; — через церковнослов'янське посередництво запозичено в давньоруську мову із середньогрецької; сер.-грец. ώμοφόρι(сгр.
[[ώμοφόριον#=«наплічник» утворено з основ гр. ὦμος «плече», спорідненого з санскр. aṁsa-, готська ams, лат. umerus, вірм. us, тох. A es, В āntse «тс.» і гр. φωρέω «ношу», пов'язаного з гр. φωρο «несу», спорідненим з {[lang|la|fero|тс.}}, psl. berǫ, укр. беру́. — Фасмер III 140; Преобр. І 649; ССРЛЯ 8, 857; SW III 776; РЧДБЕ 432; Skok II 556; Frisk II 1148; Pokorny 128—132, 778. — Див. ще бра́ти. — Пор. люци́фер, семафор, фо́сфор.