Шаблон:етимологія:пес

пес, песеня́, пе́сик, песо́к «песик» Куз, песю́га, песю́ги «дрібні неїстівні гриби» ВеБ, песю́к «песеня» Нед, песя́, песяти́сько «песеня» Нед, псар, пса́рня, псаря́ «син псаря» Нед, псєнник «гицель», пси́на, пси́сько «пес» Нед, пси́ця «сука», псінки́ «неїстівні гриби», псо́та «злидні; погана погода; лайка», псо́тник «каверзник» Она, псю́га, псю́ка, псю́рка «(зоол.) кліщовоша, Trichodectes latus; (бот.) вид ранніх поганих слив; поганий гриб» Нед, псю́рник «псар», псюрникі́вна «дочка псаря» Бі, псю́рництво «полювання з псами» Бі, псю́рниця «дружина псаря; аматорка псів», псюрниче́нко «син псаря» Бі, псю́рня «псарня», пся́ка, псяр «псар», пся́рка «печериця, що росте на гної» Ме, пся́рник «псар Г; бешкетник Ме», псярня́ «псарня», псярня́ «бешкетники» (зб.) (Ме), пся́рство «мерзота» Нед, пся́тина, пся́чка «собаче лайно», песі́й «песячий» Нед, песце́вий «тс.» Куз, пе́сячий СУМ, Нед, пе́ський «песячий», пси́ний, псій «псячий», псо́вий «тс.» Нед, псо́тний «псячий; тлінний, згубний» Бі, псю́рницький «псарний» Бі, пся́чий, пси́ти «хворіти» (про худобину), псі́ти «жити убого (по-собачому); ледащіти О», псува́ти, псюрникува́ти «полювати з псами» Бі, псякува́ти «лаяти (як собаку)», [пся́чити, псьо́кати Нед, псьо́чити «тс.» Нед], зіпсуття́, зопсуття́, зопсі́ти «зіпсуватися», по́псув «псування» Куз, розпсо́титися «зіпсуватися морально», розпсьо́ти́тися «зійти ні на що» Нед; — рос. білор. пёс, др. пьсъ, пол. pies, чеськ. словац. pes, в.-луж. pos, н.-луж. pjas, полаб. ṕas, болг. мак. пес, сербохорв. па̑с, словен. pès, стсл. пьсъ; — psl. pьsъ; — загальноприйнятої етимології не має; здебільшого зіставляється (Ильинский РФВ 69, 13; 73, 286, AfSlPh 34, 11—12; Brückner 411; Mikl. EW 271; Schmidt KZ 25, 126—127; Prellwitz 253; Bartholomae 881) з лат. pecus «худоба, свійська тварина», pecu «тс.» (с. p.), санскр. páśu «худоба», авар. pasu- «тс.», готська faíhu «гроші», д.-в.-нім. fihu «худоба», гр. πέκος «шкура; вовна» як таке, що первісно означало «волохатий», або «сторож худоби»; зближується (Meillet Études 238) з лат. specio «дивлюся, спостерігаю», санскр. páśyati «дивиться, поглядає», авар. spasyeiti «вистежує», первісне значення «сторож (худоби)»; ряд дослідників (Schulze Кl. Schr. 125; Hujer LF 40, 302; Petersson BSI. Wortst. 33; AfSlPh 36, 140—141; Specht 121 — 122) пов'язує з санскр. piśáṅgaḥ «рудуватий, брунатнуватий», санскр. piśáḥ «лань», авар. paēsa «прокажений» (перв. «плямистий»), гр. ποικίλος «строкатий», psl. pьstrъ, укр. пестрий «тс.»; існує також припущення (Machek ESJČ 445; Kořínek LF 58, 427) про походження psl. pьsъ від вигуку ps-ps, яким підкликають псів. — Фасмер III 248; Черных II 25; Преобр. II 51—52; Holub—Lyer 370; Schuster-Sewč 1137—1138;Skok II 611—612; Критенко Вступ 546; Трубачёв ВСЯ II 40—41; Гамкрелидзе—Иванов 590.