Шаблон:етимологія:скорпіон

скорпіо́н, [шкорпіо́н, ско́рпій] Нед; — рос. скорпио́н, заст. ско́рпий, білор. скарпіён, д.-рус. скоропий, скоропия, скоръпий, скоръпия, пол., в.-луж. skorpion, чеськ., словац. škorpión, болг. скорпио́н, мак. скoрпија, сербохорв. ско̀рпија, Шаблон:lag, ст.-слов. скоръпии; — через церковно-слов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову, а пізніше через посередництво німецької (нім. Skorpion) і латинської (scorpio, -onis) у східнослов’янські з грецької; гр. σκορπίος «скорпіон» вважається запозиченням з якоїсь середземноморської індоєвропейської мови, спорідненим з дав.-англ. sceorfan «здряпувати», sceorpan «дряпати», д.-в.-нім. scarbon «скребти, розривати», лат. škērpêt «різати дерн». — Німчук 232—233; Черных II 171—172; Фасмер III 654; Коpaliński 895; Kluge—Mitzka 712; Frisk II 738—739. — Пор. шкуропа́я.