бурно
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
бу́р-но
Прислівник; незмінний.
Корінь: -бурн-; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈburnɔ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прислівник до бурний. ◆ Чорний дим встеляв Холодні води, бурно закипілі Бажан
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від праслов'янської форми, від котрої також виникли ст.-слов. боурІА (д.-гр. λαῖλαψ), укр. бу́ря, болг. бура, буря, сербохорв. бу̏ра, словенск. búrja, чеське bouře, польське burza, д.-польське burzá (зн. в. burzą); походить до праіндоєвр. *bhūr-. Спорідн. латиське baũr̨uot «мичати», норв. būra «мичати», д.-ірл. búriud «мичання», búrach «разривання землі», очевидячки, также д.-ісл. byrr «попутний вітер», ср.-н.-нем. borelos «безвітряний», лит. paburmai «бурно, швидко», лат. furō «лютую», др.-інд. bhuráti «рухається, зрушується, борсається». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |