генітив
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
ге-ні-ти́в
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. родовий відмінок [≈ 1][▲ 1] ◆ Варіативні флексії генітива іменників чоловічого роду однини пов'язані із семантикою слова (з наук. літ.) [СУМ-20] ◆ У статті досліджено прийменникові конструкції українського генітива (з наук. літ.) [СУМ-20]
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- [СУМ-20]