генітив

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

ге-ні-ти́в

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

    • МФА: одн. [ɣenʲiˈtɪu̯], мн. []
  • noicon

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. родовий відмінок [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Варіативні флексії генітива іменників чоловічого роду однини пов'язані із семантикою слова (з наук. літ.) [СУМ-20] ◆ У статті досліджено прийменникові конструкції українського генітива (з наук. літ.) [СУМ-20]
Синоніми
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]