Українська

гор-ня́

Іменник, неістота, середній рід, IV відміна.

Корінь: -горн-; закінчення: -я.

маленький горщик ◆ На припічку, на жару горшки й горнята. Іван Нечуй-Левицький, «Дві московки», 1868 р. ◆ Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав до жаків. Михайло Стельмах, «Хліб і сіль», 1961 р.
те ж саме, що чашка ◆ У більшості з них є улюблене горня. У когось чорне, у когось зелене, у когось велике біле, у когось скляне прозоре, у когось руде з кришечкою… bezdomna, «Про горня», допис у LiveJournal, 5 жовтня 2007 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: горнятко

Від ??

горщик
Англійська_en: jar ^(en), jug ^(en)

чашка
Англійська_en: cup ^(en)