горня
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
гор-ня́
Іменник, неістота, середній рід, IV відміна.
Корінь: -горн-; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɦɔrˈnʲɑ] (одн.), [ɦɔrˈnʲɑtɐ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- маленький горщик ◆ На припічку, на жару горшки й горнята. Іван Нечуй-Левицький, «Дві московки», 1868 р. ◆ Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав до жаків. Михайло Стельмах, «Хліб і сіль», 1961 р.
- те ж саме, що чашка ◆ У більшості з них є улюблене горня. У когось чорне, у когось зелене, у когось велике біле, у когось скляне прозоре, у когось руде з кришечкою… bezdomna, «Про горня», допис у LiveJournal, 5 жовтня 2007 р.
Синоніми[ред.]
- —
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| горщик | |
| |
| чашка | |
| |