горнятко

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. горня́тко горня́тка
Р. горня́тка горня́ток
Д. горня́тку, горня́ткові горня́ткам
З. горня́тко горня́тка
Ор. горня́тком горня́тками
М. горня́тку горня́тках
Кл. горня́тко* горня́тка*

гор-ня́т-ко

Іменник середнього роду, відмінювання 1*a.

Корінь: -горн-; суфікси: -ят; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Горнятко [1].
Горнятко [3] чаю.

Значення[ред.]

  1. зменш.-пестл. до горня ◆ Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки. Михайло Коцюбинський, «Fata Morgana», 1901—1910 р. ◆ Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати. Олександр Ільченко, «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця», 1958 р. * у порівняннях ◆ У саду тридцять шість рядів аґрусу, сливи-багрулі, груші сортові, мов ті горнятка на гілках. Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1951 р.
  2. маленький горщик ◆ Дід Онопрій вмощує на покуть, за сніп, горнятко з кутею та глечик з узваром — домовикам, тобто душам померлих, щоб ласкаві й добрі були до хати і всіх, хто живе в ній. Володимир Малик, «Таємний посол», 1968—1977 р.
  3. те ж саме, що чашка ◆ Тоді ти їла щось дуже неквапно, а я пив каву, не вийнявши ложечку з горнятка. Отар Довженко, «Я кохаю музику»

Синоніми[ред.]

  1. гарнець

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]