зір

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

зі́р

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: -зір-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. одне з п'яти почуттів, органом якого є око ◆ немає прикладів застосування.
  2. погляд; спрямованість очей на когось, щось ◆ О, як забуть Тебе, єдину в світі! // Твій зір мені ясніш за сонце світить, // Твоя далека пісня, як хорал. Євген Маланюк, «Одна пісня» ◆ Найдужче Марків зір вабила соколина башта, на стіні під нею справді висіли клітки зі вченими соколами й стояли драбини, по яких до тих кліток добиралися сокольничі. Юрій Мушкетик, «Яса»
  3. те ж саме, що очі ◆ Зір мені застелило зовсім. А воно — чалап, чалап... Та прямісінько до божниці, де в мене лежали гроші. Юрій Мушкетик, «Яса»
  4. родовий відмінок множини до зоря ◆ О слово рідне! Шум дерев! // Музика зір блакитнооких, // Шовковий спів степів широких, // Дніпра між ними левій рев... Олександр Олесь, «О Слово Рідне» ◆ Слова мої! Шикуйтесь сміливіше — // Пилюка зір хай шерхне на вустах. Іван Драч, «Ніж у сонці» ◆ а мить йому здалося, що проти зір щось майнуло — крила чи руки, і він затулив обличчя, а тоді тричі перехрестився. Юрій Мушкетик, «Яса»

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.