почуття

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. почуття́ почуття́
Р. почуття́ почутті́в
Д. почуттю́ почуття́м
З. почуття́ почуття́
Ор. почуття́м почуття́ми
М. почутті́
почуттю́
почуття́х
Кл. почуття́* почуття́*

по-чут-тя́

Іменник середнього роду, відмінювання 6b.


Префікс: по-; корінь: -чут-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. психічні й фізичні відчуття людини.
  2. здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище.
  3. із спол. що, мов, немов, ніби і т. ін. стан людини, який викликається почуттєвим досвідом.
  4. правильне або хибне усвідомлення людиною свого значення, ролі в суспільстві і т. ін.
  5. здатність людини сприймати й усвідомлювати естетичні цінності.
  6. здатність людини вміло використовувати властивості чого-небудь.
  7. емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних подій, явищ.
  8. вияв схвильованості, душевного піднесення.
  9. чого. емоції, викликані певними душевними переживаннями.
  10. емоційна настроєність.
  11. інтуїтивне розуміння, сприйняття, передчуття чого-небудь.
  12. любов, кохання; захоплення ким-небудь.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

◆ Шосте почуття — здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення.
◆ Естетичне почуття.
◆ Почуття відповідальності.
◆ Почуття гумору.

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]