либонь
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
ли-бо́нь
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.
Корінь: -либонь-.
Вимова[ред.]
- МФА: [leˈbɔnʲ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- означає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного. ◆ А під лісом, край дороги, либонь, курінь мріє. Т. Шевченко
- уживається при логічному висновку, що випливає з певних подій чи ситуацій. ◆ Либонь, і до гробової дошки щастя не дочекаюся ◆ Чорна хмара наступає, либонь, дощик буде.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від д.-рус. либо нѣ (укр. чи ні)
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
- Б. Грінченко. Словарь української мови.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 482.
- Етимологічний словник української мови в 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.; Київ, "Наукова думка", 1982.