навіґлі
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
на-ві́ґ-лі
Прислівник; незмінний.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. (характерне для волинської говірки південно-західного наріччя) від себе, навиворіт, навпаки, в протилежний бік, через руку.
- уживається для заборони робити що-небудь навпаки. Лити навіґлі - наливати через руку, вивертаючи кисть від себе. ◆ А нехай тобі! Не наливай навіґлі! с.Долотецьке Вінницької області
- діал. (гуцульська говірка південно-західного наріччя) навідлі, навідліг. Навіґлі / навідлі бити рукою - розмахнувшись, бити навідліг не долонею, а щиколотками.
Синоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
- Лити навіґлі
- Бити навіґлі
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від навідліг (навіґлі (навідлі).
Заборона робити навіґлі, імовірно, пов'язане з язичницькими табу встановлювати зв'язок з потойбіччям. У магічних діях будь-що зроблене навпаки призводить до контакту з потойбічним світом, світом мертвих. (Пор. звичай накривати дзеркала у хаті, де є покійник).
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Етимологічний словник української мови. У 7-и тт. – К.: Наукова думка, 2003. – Т. 2. – С. 15-16.
- Новий тлумачний словник української мови. В 4 т. К.: Аконіт, 2000. - Т. 2. - С. 720.