невідмінюваний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	невідмі́нюваний	невідмі́нювана	невідмі́нюване	невідмі́нювані
Р.	невідмі́нюваного	невідмі́нюваної	невідмі́нюваного	невідмі́нюваних
Д.	невідмі́нюваному	невідмі́нюваній	невідмі́нюваному	невідмі́нюваним
З.	невідмі́нюваного (іcт.) невідмі́нюваний (неіст.)	невідмі́нювану	невідмі́нюване	невідмі́нюваних (іст.) невідмі́нювані (неіст.)
О.	невідмі́нюваним	невідмі́нюваною	невідмі́нюваним	невідмі́нюваними
М.	невідмі́нюванім невідмі́нюваному	невідмі́нюваній	невідмі́нюванім невідмі́нюваному	невідмі́нюваних

не-від-мі́-ню-ва-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікси: не-від-; корінь: -мін-; суфікс: -юван^?; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [neu̯ʲiˈdʲmʲinʲʊu̯ɐnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не відмінюється, не має форм відмінювання. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: невідмінюваний
• Невідмінюваний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.