Перейти до вмісту

орудний

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. ору́дний ору́дна ору́дне ору́дні
Р. ору́дного ору́дної ору́дного ору́дних
Д. ору́дному ору́дній ору́дному ору́дним
З. ору́дного (іcт.)
ору́дний (неіст.)
ору́дну ору́дне ору́дних (іст.)
ору́дні (неіст.)
О. ору́дним ору́дною ору́дним ору́дними
М. ору́днім
ору́дному
ору́дній ору́днім
ору́дному
ору́дних

о-ру́д-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -оруд-; суфікс: ; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. що виражає знаряддя та засіб дії. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ору́да «керівництво; [робота, клопоти Г, СУМ; діло, справа, випадок, подія; заняття, дія, вчинок, підприємство; використання Ж]», ору́да́р «верховода, керівник», орудени́ця «оруда» Ж, ору́дє «тс. Ж; зустріч сватача з батьком дівчини О», ору́дя «тс.» О, оруди́на «прилад, знаряддя Ж», оруди́нка «сапа; лопата; вила для картоплі» О, ору́дка «діло, справа» ору́дник «орудар; виконавець чужої волі; [керівник)», орудованя «справа, діло; покупка» О, ору́доване «робота, дія, заняття, підприємство; використання» Ж, орудовни́цтво «тс.» Ж, ору́док «знаряддя, прилад» Ж, ору́дний «(у сполученні о. відмінок)», ору́дущий «командуючий», ору́дувати «вправно діяти; розпоряджатися: керувати; діяти; (мати діло; працювати, старатися; братися до кого О», поору́довати «довідатися; роздобути» О; — рос. ору́дие «знаряддя, гармата; справа, діло», ору́довать «діяти; [торгувати; витворяти]», пору́дина «товсте полотно», обру́дить «обшити», білор. ару́даваць «орудувати», рос.-церк.-слов. орудие «справа; судова справа; робота; зброя», орудовати, пол. orędzie «повідомлення, доручення», orędować «клопотатися; виконувати доручення», чеськ. orudí «знаряддя», болг. оръдие «знаряддя, орган», мак. орудие, схв. о̀pye «інструмент, справа», словен. oródje, стсл. орждиіє; — psl. orǫdbje, пов'язане чергуванням голосних з rędъ «ряд», ręditi «рядити»; припускається також (Маchek ESJČ 417) походження від orǫžьje «знаряддя» з пізнішим наближенням до rędъ; менш переконливе виведення (Вайян Пробл. ист. и диал. 85—86; Uhlenbeck AfSIPh 15, 492; Hirt PBrB 23, 336; Matzenauer 63; Falk—Torp 1413) з д.-ісл. erinde (erendi) «доручення, справа», д.-в.-нім. ärunti «тс.». — Фасмер III 154; Черных І 605—606; Преобр. 1 658—659; Петлева Этимология 1980, 36—41; ЭСБМ 1, 152; Младенов 387; Skok II 567; Bezlaj ESSJ II 254; Pedersen KZ 38, 310; Persson Beitr. 857.Див. ще ряд. — Пор. напоруди́ти, ору́жжя, спору́ди́ти.


Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]