орудний
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | ору́дний | ору́дне | ору́дна | ору́дні |
| Р. | ору́дного | ору́дного | ору́дної | ору́дних |
| Д. | ору́дному | ору́дному | ору́дній | ору́дним |
| З. (іст./неіст.) | ору́дного (іcт.) ору́дний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
ору́дне | ору́дну | ору́дних (іст.) ору́дні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | ору́дним | ору́дним | ору́дною | ору́дними |
| М. | ору́днім ору́дному |
ору́днім ору́дному |
ору́дній | ору́дних |
о-ру́д-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -оруд-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [oˈrudnei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- лінгв. що виражає знаряддя та засіб дії. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ору́да «керівництво; [робота, клопоти Г, СУМ; діло, справа, випадок, подія; заняття, дія, вчинок, підприємство; використання Ж]», ору́да́р «верховода, керівник», орудени́ця «оруда» Ж, ору́дє «тс. Ж; зустріч сватача з батьком дівчини О», ору́дя «тс.» О, оруди́на «прилад, знаряддя Ж», оруди́нка «сапа; лопата; вила для картоплі» О, ору́дка «діло, справа» ору́дник «орудар; виконавець чужої волі; [керівник)», орудованя «справа, діло; покупка» О, ору́доване «робота, дія, заняття, підприємство; використання» Ж, орудовни́цтво «тс.» Ж, ору́док «знаряддя, прилад» Ж, ору́дний «(у сполученні о. відмінок)», ору́дущий «командуючий», ору́дувати «вправно діяти; розпоряджатися: керувати; діяти; (мати діло; працювати, старатися; братися до кого О», поору́довати «довідатися; роздобути» О; — рос. ору́дие «знаряддя, гармата; справа, діло», ору́довать «діяти; [торгувати; витворяти]», пору́дина «товсте полотно», обру́дить «обшити», білор. ару́даваць «орудувати», рос.-церк.-слов. орудие «справа; судова справа; робота; зброя», орудовати, пол. orędzie «повідомлення, доручення», orędować «клопотатися; виконувати доручення», чеськ. orudí «знаряддя», болг. оръдие «знаряддя, орган», мак. орудие, схв. о̀pye «інструмент, справа», словен. oródje, стсл. орждиіє; — psl. orǫdbje, пов'язане чергуванням голосних з rędъ «ряд», ręditi «рядити»; припускається також (Маchek ESJČ 417) походження від orǫžьje «знаряддя» з пізнішим наближенням до rędъ; менш переконливе виведення (Вайян Пробл. ист. и диал. 85—86; Uhlenbeck AfSIPh 15, 492; Hirt PBrB 23, 336; Matzenauer 63; Falk—Torp 1413) з д.-ісл. erinde (erendi) «доручення, справа», д.-в.-нім. ärunti «тс.». — Фасмер III 154; Черных І 605—606; Преобр. 1 658—659; Петлева Этимология 1980, 36—41; ЭСБМ 1, 152; Младенов 387; Skok II 567; Bezlaj ESSJ II 254; Pedersen KZ 38, 310; Persson Beitr. 857. — Див. ще ряд. — Пор. напоруди́ти, ору́жжя, спору́ди́ти.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |