бурмило
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бурми́ло | бурми́ла |
| Р. | бурми́ла | бурми́л |
| Д. | бурми́лові бурми́лу |
бурми́лам |
| З. | бурми́л | бурми́л |
| Ор. | бурми́лом | бурми́лами |
| М. | бурми́лу | бурми́лах |
| Кл. | бурми́ло | бурми́ла |
бур-ми́-ло
Іменник, істота, спільний рід (може узгоджуватися з іншими частинами мови як чоловічого, так і жіночого роду), II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бурмил-; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- жарт. жартівливе прозвисько ведмедя. [▲ 1] ◆ Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі. Микола Трублаїні, 1955
- перен. про неповоротку людину. [≈ 2][▲ 2] ◆ От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх. Іван Франко, 1950
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від бер - ведмідь (?)
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |