ватріти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ватрі́ю	ватрі́в ватрі́ла	ватрі́тиму	—
Ти	ватрі́єш	ватрі́в ватрі́ла	ватрі́тимеш	ватрі́й
Він Вона Воно	ватрі́є	ватрі́в ватрі́ла ватрі́ло	ватрі́тиме	—
Ми	ватрі́єм(о)	ватрі́ли	ватрі́тимем(о)	ватрі́ймо
Ви	ватрі́єте	ватрі́ли		ватрі́йте
Вони	ватрі́ють	ватрі́ли	ватрі́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ватрі́ючи
Дієприсл. мин. ч.	ватрі́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ват-рі́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -ватр-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ʋɐˈtʲrʲite] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Ватріти

Значення

1. діал. згорати, перетворюватись на попіл. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: ва́тра, ва́терь, ваторни́к, ватра́к, ватра́лка, ва́трисько, ва́трище, ва́троль, заватра дієслова:

Етимологія

Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.