ватра

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. ва́тра ва́три
Р. ва́три ва́тр
Д. ва́трі ва́трам
З. ва́тру ва́три
О. ва́трою ва́трами
М. ва́трі ва́трах
К. ва́тро* ва́три*

ва́т-ра

Іменник жіночого роду, відмінювання 1a.


Корінь: --

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. вогнище, багаття; піч; черінь у печі. ◆ Іскри, вириваючись з ватри, пирскали у безодню неба, мережаного сузір'ями. Іван Пільгук, «Пісню снує Черемош » ◆ А слова твої небезпечні — // Як набої в палаючій ватрі. Дмитро Павличко, «Очі твої злочинно гречні»
  2. попіл від соломи чи бур'яну. ◆ По стерні стеляться кусники чорної ватри. Улас Самчук, «Волинь» ◆ У повітрі літали кусники ватри і чути запах згарених Володькових лахів, що були заховані в буді. Улас Самчук, «Волинь»
  3. житло гуцула. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

  1. вогонь, огнище (розм.), огонь (розм.), вогнисько (розм.), ватрище (діал.), курище (діал.)
  2.  ??
  3. ва́терь

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.


Переклад[ред.]

Література[ред.]

  • Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.
  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.