мова

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття
Commons
Вікісховище має мультимедіа-дані стосовно:

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. мо́ва мо́ви
Р. мо́ви мо́в
Д. мо́ві мо́вам
З. мо́ву мо́ви
О. мо́вою мо́вами
М. мо́ві мо́вах
К. мо́во* мо́ви*

мо́-ва

Іменник жіночого роду, відмінювання 1a.


Вимова[ред.]

МФА: [ˈmɔwɑ̽]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Засіб спілкування, система умовних позначень, що передають зміст. ◆ немає прикладів застосування.
  2. Висловлення інформації, спілкування. ◆ немає прикладів застосування.

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі. форми:
  • іменники: метамова, прамова, мовознавець, мовник, мовознавство, мовотворець, мовотворення, кривомовність, тяжкомовність, недомовність, іншомовність, чужомовність, багатомовність, одномовність, двомовність, етномовність, мовчання,мовчазність, мовчазливість, мовчун, мовчальник, мовчак, мовчан, мовчальництво, мовчанка, мовчок, замовчування, умовчування, умовчання, замовчання, відмовчування, немовчність, умовкання, змовкання, замовкання, безмовність, мовець, вимова, мовлення, промова, промовець, розмова
  • прикметники: мовний, мовознавчий, мовотворчий, російськомовний, україномовний, недомовний, іншомовний, чужомовний, багатомовний, одномовний, двомовний, етномовний, мовчазний, замовчуваний, замовчаний, неумовчний, немовчний, замовклий, незмовкний, змовклий, невмовкаючий, безмовний, вимовний
  • дієслова: мовчати, замовчати, перемовчати, помовчати, промовчати, вимовчати, примовчати, змовчати, умовчати, відмовчатися, мовкнути, умовкати, змовкати, замовкати, примовкати, помовкувати, помовчувати, мовити, умовити, вмовити, розмовляти, промовляти, примовитися, домовитися, замовляти, відмовляти, обмовляти, перемовлятися, змовлятися, обмовитися, примовляти, намовляти, підмовляти, вимовляти, недомовляти і недомовитися
  • прислівники: невимовно

Етимологія[ред.]

Псл. *mъlva «гомін», *mъlviti «гомоніти»; — походження остаточно не з'ясоване; розглядається як звуконаслідувальне утворення (Преобр. І 548; Holub—Kop. 227; Младенов 310); зіставляється з дінд. brávīti «говорить», ав. mraoiti «говорить» (Machek ESJČ 369; Герценберг Ир. языкозн. 132); припускається зв'язок з лат. murmurāre «бурмотіти» (Holub—Kop. 227), prō-mulgāre «оголошувати, обнародувати» (Szemerenyi Emérita 22, 159—160), з псл. mel-/mol- «молоти» (Schuster—Šewc 945).— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 31; Фасмер—Трубачев II 641; Brückner 345.

Переклад[ред.]

висловлення інформації[ред.]