кінцівка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кінці́вка	кінці́вки
Р.	кінці́вки	кінці́вок
Д.	кінці́вці	кінці́вкам
З.	кінці́вку	кінці́вки
Ор.	кінці́вкою	кінці́вками
М.	кінці́вці	кінці́вках
Кл.	кінці́вко*	кінці́вки*

кін-ці́в-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кінц-; суфікси: -ів-к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [kʲinʲˈt͡sʲiu̯kɐ] (одн.), [kʲinʲˈt͡sʲiu̯ke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. завершальна частина якого-небудь твору. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. у людини й тварин: частина тіла, що служить для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Холоніми

1. книжка
2. твір
3. актуатор, тіло

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: кінець прикметники: кінцевий, кінцівик дієслова: закінчити

Етимологія

Від ??

Переклад

графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо

завершальна частина якого-небудь твору

частина тіла, що служить для пересування або схоплювання

Джерела

• Словник УЛІФ: кінцівка